«Двообличчя, зрощені під трьохокими опорами»

Істота підіймає голову вгору, ніби прислухається до чогось, що перебуває поза межами видимого. З-під її капелюха проростають зірки й ріжки, а замість відсутнього плеча розкривається заокруглене крило, спрямоване до невідомого. Нижче дві гострі опори утримують простір між головою та тілом: на кожній розташовано по три ока, а їхні кінчики завершуються півмісяцями, наче сама конструкція істоти навчилася спостерігати й вимірювати темряву. Збоку проростають рука із зеленим манікюром та браслетом і тендітне крило, прикрашене метеликом та зірками; посеред тулуба нерухомо залишається око, оточене видовженими шипами. Унизу тіло переходить у дві голови, чиї вилиці й щоки зростаються настільки тісно, що межа між ними втрачає визначеність, а відсутність вуст позбавляє їх можливості назвати себе окремо. Це істота, зібрана з поглядів, місячних опор і незавершених розділень, - двоє, які вже не можуть цілком належати собі, але ще не стали одним.