Крилоязика. Під сонцем. У собі.

Ця істота не вигадана - вона народилась між пастеллю й акрилом, між мʼякістю й спалахом. Ії крила - це обличчя. Ії язик - не для слів, а для обіймів. Вона загортає себе у власну присутність. Фея, що творить коло - закриваючи, зберігаючи, і залишаючись у світлі. Ця робота - про тіло, яке не ділиться на частини. Про себе, яке саме собі дім. Про дотик, що замінює мову. І про світло, яке бачать різні очі - червоне й рожеве.