Двотіло. Зрощені в мовчазному спогляданні

Два тіла, що не торкаються напряму, але приматься одне в одному. Одне - опора, важче, зібране з фрагментів сили. Інше - тонше, схилене, слухаюче. Між ними не жест і не обійм - а зрощення, де тіло стає мовою. Їхнє споглядання не дивиться назовні, воно замкнене всередині - там, де тиша важча за слова, а близькість існує без руху. Це робота про присутність, яка не потребує доказів. Про двох, що залишаються разом, не зливаючись -
і саме цим тримають одне одного.