«Обличчя, у якого під підборіддям росте квітка, а з долонь дивляться очі»

Усе полотно заповнене обличчям, ніби простір більше не потрібен для існування. На лобі застиг маленький метелик, огорнутий білим сяйвом, як тиха точка рівноваги між

внутрішнім і зовнішнім. Погляд насичений кольором, а з підборіддя обірвано проростає темно-синій бутон, що розгортається рожевими пелюстками вздовж лінії обличчя,

огортаючи його і зникаючи за невидимими вухами. Під цим обличчям дві долоні розкриваються як окремі центри бачення - з них дивляться широко відкриті очі. Із квітки та з грудей піднімаються світлі пасма, що тягнуться вгору до метелика, зшиваючи обличчя, світло і погляд в одну безперервну лінію існування.