«Рамокрилі. Зіркоквітні. Зрощені»

Тіла, що замість рук носять рами, - вони ніби обмежують і водночас відкривають простір.

Крила проростають із кутів, немов памʼять про рух, якого вже майже не існує. Обличчя - зіркові та квіткові водночас. Одне тримає в собі півмісяць, що проріс у лоб, інше -корінці й п'ятку, що проривають підборіддя. Вони дивляться в різні боки, але їхні лінії

неминуче переплетені: одне обличчя входить у межі іншого, стираючи кордони.

Це зустріч двох світів, де одне не може існувати без іншого. Де рама стає крилом, а

коріння проростає у зірку.