«Рогоквітна. З оком у талії.»

Вона трохи повертає голову, ніби розглядає власне тіло.

Над лобом - м’які роги, поруч спатифілум-вухо, що звисає

над обличчям і торкається його, як жест турботи. Його стебло виростає там, де мало б бути плече, важке й багатошарове, з листям і серцем усередині.

На талії з одного місця розквітають дві руки, а між ними світле блакитне око - спокійне, відкрите, як центр рівноваги.

У животі — порожнина з квітів, мов внутрішній сад.

На спині - обрізане крило, що знову вчиться рости.

Хвіст-зірка переходить у ногу в яскравому зашнурованому

чоботі — опору для всього цього крихкого тіла.

Портрет істоти, яка тримається на квітах, дивиться крізь

власну талію і ніжно збирає себе з проростань.