«Рукостискання»

Дві голови рознесені по різні боки полотна, але тіло в них одне - спільне, напружене, як простір між ними.

Обличчя першої істоти позбавлене звичної форми: єдине око зміщене догори, а з верхівки проростає наріст із зірок, тоді як всередині все залишається шершавим і замкненим, із вухами, що вростають у себе. Інша істота простягає руку над цими зірками, і перша стискає її не пальцями, а самим зоряним наростом. Другою рукою- крилом вона тягнеться вниз, ніби балансуючи цей жест між землею і повітрям. Це рукостискання не про контакт - це спроба доторкнутися через те, що розділяє.