«Звір, розшитий світлом ізсередини»

У центрі лоба істоти пульсує щось між серцем і павучими лапками - форма, що не належить жодному з них, але з кожним рухом розтягує світло по всьому тілу. Це світло не

просто виходить назовні - воно прошиває звіра зсередини, торкається його поверхні, повертається і знову розгалужується. Замість одного з вух звисають тонкі, майже

невагомі елементи сяйва - чи то щупальця, чи зірки, що обережно торкаються інших частин тіла. Саме тіло ніби зникає, залишаючи лише сліди: витягнуте вухо з білими

зоряними вкрапленнями і хвіст, складений із яскравих пасм світла. У цій істоті світло не освітлює - воно створює, розплітає і зшиває її одночасно.