«Звір одягає черевик із квіткою в руках.»

Голова піднята рівно, погляд зафіксований уперед – без коливань.

Ліве вухо, схоже на хвіст зі шипами, тягнеться вгору.

Праве приймає квітку: її пелюстки вростають у слух, поки звір

тримає стебло краями долонь – не торкаючись, дозволяючи прорости між ними.

Третя рука збоку стає опорою: без пальців, лише шипи над і під ліктем.

Інші дві, одночасно тримаючи квітку, намагаються вдягнути візерунковий черевик на підняту ногу.

Нога тонко вкрита дрібними шипами, напружена, вирівняна.

З її вершини проростає хвіст, що закручується й тягнеться в протилежний бік, завершуючись над головою.

Це тіло в моменті балансу:

між дією і проростанням,

між опорою і прикрасою,

коли рух стає ритуалом.