«Звір, що вставляє собі зірки в голову»

Голова звіра зависає посередині простору, ніби центр тяжіння для всіх дивних проростань довкола. У праве вухо повільно вростає третє око - ще один спосіб бачити світ,

що не просили, але прийняли. Рук у істоти немає: замість них із плечей розгортаються крила, які під головою і під порожнечею, що замінює тулуб, змикаються у велику

перлину. З одного крила виростають гострі наконечники з двома очима і тонким хвостом, ніби думки, що прагнуть вилетіти назовні. У цьому образі звір ніби сам наповнює свою голову зірками - болісними, яскравими, необхідними.