«Серце-замок у тілі, що розходиться»

Голова істоти нахилена вправо, і лише одне око широко

розплющене, спрямоване вгору - як єдина точка, що ще тримає зв'язок із простором. Інше око ніби зникло або булоvприглушене зверху, залишивши після себе густу, нашаровану поверхню з кольоровими переливами і слідами втручання. У порожнечі лоба вросла темно-синя крапля, що обросла червоними шипами, ніби думка, яка стала болем. Вухо зміщене до підборіддя, важке і звисаюче, тоді як інше виходить за межі полотна, відмовляючись бути побаченим. Тіло розходиться і втрачає чіткість, але в правій

частині грудей залишається серце - зібране з уламків, що зрослися у форму замка, гостру і водночас крихку. У цій істоті розпад не руйнує повністю - він лише оголює те, що

було замкнене всередині.